Земля і злидні

Питання про вільний продаж землі – це не питання про землю. І навіть не питання про вільний продаж землі. Це питання: Совок чи Людcтво? Це питання того, хто мені ближчий: Чингизхан з Лєніним чи таки "Європа"? Первісний лад чи майбутнє?
Й звичайно: хто я, де я, що робити і хто винен?

Collapse )

"Частноє", або ПайокНаш

Як відомо, у добрих і простих людей не приживається "приватне".
Для того щоб зрозуміти, що в них приживається і кудой, і чого нє, то візьмем одну добру і просту людину (з общини збирачів-добутчіків нічийного й шо погано лежить) та ткнем в неї рассєйско-фошизтским словником: "как єсть по фашему слово пріватне?".

Collapse )


Гетто одноязичне

... от ви, друже, кажете гетто. А я от і не знаю... Воно наче і трошки красиво, і навіть зручно, та й матюків язичних не чутно на дитячих майданчиках, но нахуя воно нам треба?

Collapse )

Тєбє шо жалко? Або Лот та "власність"

Як відомо, у добрих і простих людей не складається з власністю.

Ну кумарить вона їх. Звичайно шо чужа. Своя, як у них з’являлась, то одразу розподілялась між всією зграєю по потрєбностям та споживалась. І, відповідно, кумарить не встигала. Не задумувались вони про те. Була ляшка з мамонта чи ягоди з корінцями і нема. Спожили й забули і видивляються що б ше спожить. Бо опять неожиданно голод підступив.
Collapse )



Спасибо товарищу Сталину, або харашо што хазяев растреляли

Наближається величне свято "на каво ж ти нас покінул, товаріщ Сталін".
Страна, перепрошую, Вєлікая Духовная Страна Смірєнних Людєй от-от згадає кого їм знову не вистачає до повного щастя і шоб ви здохли.
Collapse )


План "Русский Мир"

Ругаются добрые люди меж собой. Трымайданами обзываются, руки Москвы в интимных местах выискивают.

Находят через раз. И опять ругаются. И опять между собой. А с кем еще ругаться? С кем еще ругаться, как не меж собой. Кому мы еще нахуй нужны), как не самим себе?

Collapse )
***
Перепрошую. На мій погляд. Дякую.

#УляноЛікуй

В одному селі, в Тернопільській області, завели люди в себе срач і захаращено. Нє, не так. Спочатку завели люди собі байдуже. А потім ще і так згодиться, і кому воно треба, і та ну його в холєру трясця мать…
А на тому вже срач і захаращено виросли.

Collapse )


У(нікальна)Країна, або стерилізуймось, бо ми того варті!

Щось останній час в очі стали сцяти унікальність.
Унікальну українську матрицю, унікальний менталітет, унікальне місце в історії. Навіть трошки підсцикають наддуховністю з найтрадиціями і то, що в нас не так як у людей, і як у людей і не вийде, і лучше тудой даже і не пробовать ходить. Бо прападьом. Бо нетакіє.

Collapse )


Корпорація SPQR або колгосп "РИМ"

Скажу одразу, як воно було по книжці і на «самом дєлє», хто кого куди куда і на якій річці - то ви в тих же книжках і дивіться. А тут повторюватись не будем. Тут у мене вільна творчість. Тіки поменше читайте совєтських і підсовкових газет з підручниками. Ще й на тверезий шлунок і пусту голову. Там попи ще до совєтів хуйні з єлеєм поналивали. А совєти потім в туди ж класової борьби досипали і руководящої ролі самих себе. Отак і не зрозумієшь одразу, нашо людство з дерева злізло. Чито шоб ждать і надєяться, чито шоб чесно пєрєраспрєдєлять отняте. Параліч свідомості і імпотенція волі може трапитись.

Collapse )



Про шось людське...

Дитя приходить в цей світ і сповіща його: я є!
Голосно. Всі мають це знати, почути, кинути свої справи і бігти зустрічати дитятко. Радіти йому, обійняти, ляснути його рожеві сіднички та знов радіти його приходу. Всі.
Ті всі, що наші. Всі ті, що здатні його чути.

Collapse )